0

0 Європа - це історія, географія, культура, свобода, але це ще й вірність своєму слову. (Тімоті Гартон Еш)
Україна - це невід'ємна частина Європи.

0

0 Куточків різних на землі багато
Європа серед них – найкраща від усіх.
Красива, мудра і багата,
Європа — наш великий спільний дім.

0 Учні Лебединської ЗОШ №4 мають чудову нагоду привітати всіх з Днем Європи та продемонструвати єдність в утвердженні спільних цінностей. Відзначаючи це свято, ми вкотре засвідчуємо своє прагнення стати частиною євроспільноти та налагодити успішну співпрацю між державами на принципах миру та єдності.
Святкування Дня Європи в нашій державі – це підтвердження єдності України та Європи не тільки за географічною ознакою, а і за духом, історією, спільними цінностями та інтересами, адже український народ є невід’ємною частиною європейської цивілізації.
Переконані, що, незважаючи на всі труднощі, Україна стане повноправним членом європейської спільноти, де кожен мешканець країни має відчути себе вільним у «Європейському домі».

0

0 Сім’я, родина, рід –
Які слова святі.
Вони потрібні кожному в житті.
Якщо зміцніє хоч одна родина-
Міцніша стане наша Україна.

День сім’ї – найбільш зворушливе свято для кожного серця, тому що сім'я займає особливе місце в житті кожної людини. Тато й мама дають нам життя, виховують, навчають, привчають до праці. Вони хвилюються за невдачі та радіють нашим успіхам. Сім'я складається з батьків, дітей, їхніх дідусів і бабусь, які люблять один одного, піклуються і допомагають один одному. Родина — це не тільки родичі і рідні. Це і клас, в якому навчаються учні, і наша школа, і весь український народ, який складається з родин великих і малих, дружних і працьовитий. З родини починається життя людини, тут вона формується як особистість. У День сім’ї прийнято вітати своїх близьких красивим віршем чи листівкою. Учні 4 класу приєдналися до привітань.

0 В щасливі і сумні години,
Куди б нам не стелився шлях,
Не згасне вогнище родинне
В людських запалених серцях.

0

15 травня відзначається Міжнародний день сім’ї.

З повагою класний керівник 6 класу Кулаєва Ю.В.

0

“Скоро в школу”

Наближається той день, коли ваш малюк вперше увійде в шкільний клас. І зараз ви хвилюєтеся: А чи готовий моя дитина до школи?Як буде вчитися? Як йому допомогти, якщо він зустріне перші шкільні труднощі? Психолого-педагогічний феномен «готовність дитини до школи» складається з різних видів готовності: фізичної, особистісної, мотиваційно-вольової, інтелектуальної, спеціальної.
З 6-7 років з дитиною відбуваються значні зміни – він стрімко зростає, у нього починають випадати зуби, змінюється його поведінка. Діти вже готові розширити своє коло спілкування, у них складається певний рівень домагань і навіть амбіцій. Головне – у них формується внутрішня готовність бути учнем: вони відчувають потребу в підпорядкуванні правилам і хочуть займатися суспільно значущою справою, користь якого визнається всіма дорослими.
Сучасна спеціальна література дає нам безліч порад – як розвивати мовлення дитини, підготувати до навчання грамоті, рахунку, письма, як перевірити чи немає у нього порушень, що заважають навчанню і тд. Доречним буде поговорити не стільки про інтелектуальної, скільки про психологічної готовності до школи, від якої залежить не тільки шкільні успіхи, але і самопочуття дитини. Всі ми хочемо, щоб наші діти росли здоровими і добре вчилися. Але чи завжди ми розуміємо, як багато в чому це залежить саме від душевного настрою дитини.
Рік за роком ми все більше переконуємося в тому, що багато дітей цілком могли б вчитися добре, а деякі-і дуже добре, якби … хотіли. Одні діти прямо говорять про своє небажання вчитися, інші відчувають незрозумілі для дорослих, а тим більше для них самих труднощі. Чи не судити і карати небажання, а зрозуміти його причини і допомогти дитині хотіти вчитися – ось найбільш ефективний шлях, хоча і вимагає від дорослого чимало душевного участі і праці.
Іноді джерелом негативних емоцій стають старші діти, які відчувають труднощі в навчанні. Ось шестирічний хлопчик говорить: «Скоро я піду в школу, і мене будуть лаяти як Вовку.» Від цих слів до прямого небажання вчитися – рівно півкроку. Чи не так уже рідко і дорослі з найбільш благих намірів залякують дитину: «Ну, що ти крутишся? Ось підеш до школи – там вчителька навчить тебе сидіти смирно!
Не слід, однак, впадати і в іншу крайність, зображуючи школу місцем суцільних радощів та успіхів. Адже ми ще не знаємо, як піде у дитини навчання, як складуться відносини з однолітками і вчителями. Можливо, вони будуть не безхмарними. І тоді дитина, який чекав від школи занадто багато приємного і зайнятість в яких дає легко, ризикує «зламатися» при перших сутичках з труднощами, шкільної реальністю.
Отже, перше і основне: не спотворте віру дитини в себе як в майбутнього школяра ні страхом, ні полегшеними очікуваннями. Нехай він увійде в школу як в нове, цікаве справа-з вірою в свої можливості і готовністю випробувати себе. Шкільна готовність передбачає і готовність до більшої, ніж раніше, самостійності дитини, до співпраці дитини з чужим дорослим і однолітками без безпосередньої підтримки та захисту батьків.