26 квітня 1986 року. О 1 годині 23 хвилині, коли всі безтурботно спали, над четвертим реактором Чорнобильської АЕС нічну темряву розірвало полум’я. Мирна, щаслива весна перестала існувати для українського народу.
Біда розчинилася у духмяному повітрі, у біло – рожевому цвітінні яблунь, у воді, у родючих чорноземах. Вона розчинилася у людях. Ім’я їй – радіація. Ця жахлива трагедія увійшла в історію, в усі хроніки людства, як найбільша техногенна катастрофа, як невигойна рана на тілі України.
Чорною плямою на нашій блакитній планеті стала Чорнобильська катастрофа. 30 років пройшло з тих пір, як смертоносна пилюка з ядерної печі покриває білі хати, поля і ліси, 30 років цвітом скорботи і суму зацвітають Чорнобильські сади.
У ліквідації аварії брали участь 600 000 людей: пожежники та медики, військовослужбовці та персонал станції – вони виконували свій обов’язок, ризикуючи своїм здоров’ям та життям. Серед тих, хто охороняв громадський порядок у зоні відчуження, був Павло Михайлович Чуйко. На зустріч із ним та його дружиною Тетяною Миколаївною зібралися учні 8 класу нашої школи (класний керівник Ірина Нечваль) у міському художньому музеї. Ведучі заходу- директор Алла Подвезько та науковий працівник Тетяна Криницька - розповіли про Чорнобильську трагедію та її наслідки. Павло Михайлович поділився спогадами із школярам про свою службу в Чорнобильській зоні, а його розповідь доповнила дружина Тетяна Миколаївна. Учні прочитали вірші, заспівали пісні про Чорнобиль разом із вчителем музики Катериною Коваль.
«Минуть роки й десятиліття, а трагічний день Чорнобильської катастрофи все одно хвилюватиме людей: і тих, кого він зачепив своїм крилом і тих, хто народився далеко покривдженої землі, - зазначила класний керівник 8 класу Ірина Нечваль. - Ми віддаємо шану тим, хто брав безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії на атомній станції і тим, хто був змушений залишити рідні домівки – евакуйованим та переселенцям із зони відчуження, усім тим, кого торкнулася чорним крилом ця страшна біда». Учителька від імені учнів подякувала родині Чуйків за цікаву зустріч і подарувала на згадку символічні обереги та квіти.
